СУХОВІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до сухові́й. Він застав [у Києві] спеку, суховійні вітри (Рибак, Час.., 1960, 719); // З суховієм (суховіями). Зернину не взяли ні люті морози, ні суховійна весна, ні зливи та бурі (Горд., Цвіти.., 1951, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 868.