СУХОДІ́Л, до́лу, ч.
1. Безводна долина, яку зволожують тільки дощові та снігові води. На зрошуваних землях колгоспи і радгоспи збирають значно вищі врожаї, ніж на суходолі (Ком. Укр., 4, 1969, 15); На суходолі простяглися баштани та кукурудзяні поля (Ів., Ліс. казки, 1954, 141).
2. Материк, суша. На поверхні Землі розрізняємо материки, або суходоли, та океани (Курс заг. геол., 1947, 29); Він побачив протоку, яка відокремлювала острів від суходолу (Трубл., Шхуна.., 1940, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 868.