СУХОКО́СТИЙ, а, е. Кістлявий, худий. — Брехня! — вигукує Окунь, але холод закочується і в його сухокосте тіло (Стельмах, І, 1962, 366); Їздовий — сивий сухокостий гуцул (Вол., Озеро.., 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 868.