СУХОРУ́КИЙ, а, е. Який погано володіє або зовсім не володіє рукою (руками) внаслідок атрофії м’язів. До дівоцького гурту помалу, неначе й ненароком, присувався гурток сільських парубків. Ой, вже й парубки — ..одне кульгаве, друге якесь сухоруке (Смолич, Мир.., 1958, 177); * Образно. Побуріли дуби, широколиста ліщина, задумливо розхитуються берести, переплітаються сухорукі дерева… (Горд., II, 1959, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 869.