СУЦІЛЬНОЗВАРНИ́Й, а́, е́, техн. Вигот., зробл. способом розплавлення і сковування країв виробу, без болтів і заклепок. У Києві в 1953 році вперше в світовій практиці споруджено суцільнозварний металевий міст імені Патона (Знання.., 6, 1966, 1); Він [корпус судна нової конструкції] суцільнозварний, міцність його розрахована на плавання, у битій кризі (Наука.., 8, 1959, 18); — Ну, брате, в польській столиці наші такий палац зводять — серцю любо! А печі в Новій Гуті! А суцільнозварні домни! (Рудь, Гомін.., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 871.