СУША́РКА, и, ж.
1. Пристрій, прилад для сушіння чого-небудь, видалення вологи з чогось. Юлка визбирала яблука з-під дерев.. За кілька кроків від неї злегка диміла сушарка (Томч., Жменяки, 1964, 141); З метою поліпшення якості сульфату на другому боці цеху пущено сушильну установку. Встановлюються сушарки і на першому блоці (Роб. газ., 23.I 1961, 3); Складану сушарку для грибів найкраще виготовити з відходів бляхи товщиною до 1 мм (Знання.., 9, 1971, 31); Основні машини для сушіння насінного і продовольчого зерна — сушарки шахтного типу (Хлібороб Укр., 1, 1969, 25).
2. Приміщення, признач. для сушіння чого-небудь. За будиночком тяглися довгі амбари, сушарка, винний погріб (Збан., Таємниця.., 1971, 387); Десь тут має стояти сушарка, в яку восени звозять тютюн (Мушк., Чорний хліб, 1960, 168); Для повної переробки продуктів садівництва передбачено в найближчі роки розширити виноробню і збудувати сушарку (Колг. Укр., 11, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 873.