СУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, недок.
1. Ставати сухим, втрачаючи вологу (про що-небудь, розміщене на повітрі, в теплому місці, біля вогню, на сонці). Біля груби і скрізь під стелею сушилися на мотузках зопрілі онучі і подерта солдатська білизна (Тулуб, В степу.., 1964, 103); При березі стояло з півдесятка запорозьких човнів,.. біля яких на сторч поставлених тичинах сушилася стара дірява мережа (Добр., Очак. розмир, 1965, 62); На парканах сушилася випрана білизна та довге конопляне полотно, що його виткали за зиму (Томч., Готель.., 1960, 56); Біля куреня сушилось, розвішане на кущах, різне рибальське начиння (Збан., Переджнив’я, 1960, 143); Влітку сюди [до джерел] приходили хворі з відрами і цеберками, мочили ноги й руки в лікувальній воді, сушились на сонці і знову обливались водою (Вільде, Сестри.., 1958, 40).
2. Сушити на собі сирий, мокрий одяг, взуття; обсушуватися, висушуватися. Прийшовши.. увесь мокрий, я, замість того щоб зараз переодягтись в сухе, почав сушитись у кухні, біля печі (Збірник про Кроп., 1955, 86); На свіжонастеленому гіллі пахучої сосни сиділи партизани: хто курив, хто грівся чи сушився біля вогню, а хто старанно чистив і мастив свою зброю (Збан., Таємниця… 1971, 165).
3. Втрачаючи вологу, ставати сухим, придатним для зберігання (про рослини, плоди, ягоди і т. ін.). У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням — великих і малих — раз у раз щось сушилося на вікнах (Коцюб., II, 1955, 25); Дома ж.. варилося мило, сотилися меди й вироблялося пиво, сушилося м’ясо, риба (Хотк., Довбуш, 1965, 228); Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (Донч., II, 1956, 106); Сушилося сіно в покосах, — Світ сіном, здавалось, пропах! (Нех., Чудесний сад, 1962, 103).
4. Пас. до суши́ти 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 874.