СУШНЯ́К, у́, ч., збірн., розм.
1. Сухі дерева, кущі; сухе суччя, гілки. — Як опинилася в лісі? — Сушняк збирала (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 352); Він клопочеться, щоб впору обрізати сушняк, позшкрібати із стовбурів стару кору, в якій ховаються шкідники (Хлібороб Укр., 11, 1969, 21); Десь після півночі почула [Марія] шелестіння сушняку під чиїмись ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 124).
2. Сушені фрукти, ягоди; сушня. Привабливим сміхом засміялася Юля, смачно уплітаючи кисіль із домашнього сушняку і викладаючи на газетку кісточки (Тют., Вир, 1964, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 875.