СФЕРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сфе́ра 1, 2. За сучасними даними земна куля має сферичну будову (Веч. Київ, 30.XI 1967, 2); Було таке враження, що все небо, всю його невагому, сферичну голубінь тримають на собі оті гірські вершини (Гончар, І, 1954, 157); // Який має форму сфери; кулястий. Сферичне дзеркало являє собою старанно відполіровану поверхню кульового сегмента (Курс фізики, III, 1956, 270); Сферичний аеростат; Сферична лінза; Сферичний кухоль.
2. мат. Розташований на сфері (у 1 знач.). Сферичний трикутник; // Який займається вивченням геометричних фігур, розташованих на сфері. Сферична геометрія; Сферична тригонометрія.
∆ Сфери́чна астроно́мія — розділ астрономії, в якому вивчаються положення та видимі рухи світил на небесній сфері.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 877.