СХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХВАЛИ́ТИ, схвалю́, схва́лиш, док., перех. Вважати добрими, правильними чиї-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.; давати позитивну оцінку чомусь, хвалити щось. В душі мати не схвалювала доччиного вибору, але й не наважувалася її розраджувати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13); [Прокіп:] Мої бочки славляться на весь район. Всі баби схвалюють (Корн., II, 1955, 76); Виступаючи на передвиборних зборах під час зустрічей з кандидатами у депутати, виборці палко й одностайно схвалюють ленінський курс партії (Ком. Укр., 6, 1975, 48); Цієї пісні не співали тут ще ні разу, тому Павло мимоволі глянув на Чугая — чи схвалить він його вибір (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 30); Столяр Яків схвалив думку хлопця. Але порадив не тримати в таємниці (Ю. Янов., II, 1954, 12); Технічна рада ствердила Павлові розрахунки. В центральному управлінні теж схвалили їх (Мушк., Серце.., 1962, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 880.