СХИЛЯ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. схиля́ти і схиля́тися.
2. Почуття глибокої поваги до кого-, чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь. Тоді я помітив, що батько й син ставилися до Тичини з особливою пошаною, рівною глибокому схилянню перед його талантом (Мас., Роман.., 1970, 76); Схиляння перед формалізмом і абстракціонізмом — це ніщо інше, як відступництво від принципів партійності і народності радянської літератури і мистецтва, від марксизму-ленінізму (Рад. Укр., 9.IV 1963, 2).
3. Низькопоклонство перед ким-, чим-небудь. Боротьба з рутинерством, догматизмом, схоластикою, схилянням перед усім іноземним інкримінувалась Ушинському як боротьба проти релігії і церкви, як політична неблагонадійність (Рад. Укр., 2.III 1974, 2); Сальви на його честь,.. схиляння, урочисті пишні зустрічі — все приймалося Наполеоном як цілком заслужене (Кочура, Зол. грамота, 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 883.