СХЛИП, у, ч. Звук, утворюваний від судорожного вдихання, втягування повітря при плачі; хлип. — Ну, ось і я, серденятко. У відповідь він знову чує схлип (Стельмах, II, 1962, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 888.