СХІ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до схід1; протилежне західний. Наші війська вже захопили східну околицю села — і просувалися далі (Тют., Вир, 1964, 500); Помалу-малу синя імла рідшає, яснішає, східний край неба обливається широким усміхом світання (Коцюб., І, 1955, 179); Пороли пишні судна морську хвилю. Везли багатства східної країни (Фр., XIII, 1954, 415); Крім традиційної баранини, подали молочну телятину, дичину й рибу із різними підливами. Потім з’явилися східні ласощі (Тулуб, В степу.., 1964, 343).
Схі́дний ві́тер — вітер, який віє зі сходу. Дим понесуть над землею східні вітри, та невтішна мати до кінця своїх днів питатиметься в подорожніх: «А чи не бачили, чи не чули?» (Довж., І, 1958, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 888.