СЮРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СЮРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до сю́ркати. Він біжить, аж вітер свище. Услід летять брудні лайки, Сюркочуть міліціонери (Рильський, Поеми, 1957, 180); За виноградним листям веранди коник тонко, монотонно сюркотів (Гончар, Тронка, 1963, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 908.