СЯ.
1. займ. зворотний, заст. Себе. — Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся маєш, як живеш? — Сказала, як ввійшла у хату, Юнона (Котл., І, 1952, 66); [Грицько:] Здорова, кумо… Як ся маєш, як ся поживаєш? (Мирний, V, 1955, 236); Іван підійшов до старого гуцула і голосно привітався: — Здоровенькі були, діду Лук’я-не! Як ся маєте? (Мур., Бук. повість, 1959, 29).
2. част., діал. Уживається при дієсловах 3 особи. Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає (Номис, 1864, № 5883); Ого! насмілив би ся який вступити на його виноградник! Він би першого з рушниці застрелив, як собаку (Коцюб., І, 1955, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 909.