СІ́ВЕРКО1, а, ч., діал. Холодний, пронизливий вітер. Лютий сіверко повіяв, Вітер неласкавий (Перв., З глибини, 1956, 265); Із кленів, кружляючи, мідне Вже сіверко листя несе (Дор., Серед степу.., 1952, 93).
СІ́ВЕРКО2, діал. Присл. до сі́веркий; // у знач. присудк. сл. Надворі було сіверко (Досв., Вибр., 1959,173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 211 - 212.