СІВЕРЯ́НИ, ря́н, мн. (одн. сіверя́нин, а, ч.; сіверя́нка, и, ж.). Давнє східнослов’янське плем’я, що жило в басейнах річок Десни, Сейму і Сули. «Повість временних літ» розповідає, що в другій половині І тисячоліття у східних слов’ян існували політичні об’єднання.. Вона називає їх полянами, сіверянами, радимичама, словенами тощо (Наука.., 9, 1968, 10); Нащадки сіверян, полян, дулібів, Малята вчать ті сонячні слова, Що, ніби чародійник з рукава, Ти сипав їм — і в добрості не схибив (Рильський, II, 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 212.