СІДЕ́НЬКИЙ, а, е, рідко. Зменш.-пестл. до сіди́й. Панок плохенький, невеличкий, сухенький, сіденький, ходить собі по горниці та щось думає (Кв.-Осн., II, 1956, 277); Поверх каменя сіденького Молоденький в’яз видніє ся (Метл. і Кост., Тв., 1906, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 214.