СІДНИ́ЦЯ, і, ж. (сідни́ці, ни́ць, мн.). Частина людського тіла, якою сідають. Під час вимірювання дитина .. повинна стояти струнко, торкатися станка ростоміра п’ятами, сідницею і лопатками (Шк. гігієна, 1954, 44); — Ти чого набурмосився? — запитав його Дмитро. — Та так… голова болить. — Аби не сідниця! Ха-ха! — зареготав Дмитро (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 225); // Половина цієї частини тіла, що має вигляд півкулі. У хворого спостерігалося значне ожиріння з відкладанням жиру на животі, сідницях, грудях (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 215.