СІЛЬЧА́К, а́, ч., розм. Житель села. Дід усміхнувся. — Себто ви, пане, про те прислів’я кажете, що у нас, у дурних сільчаків, живе: «У город — по гроші, у село — по розум»? (Морд., І, 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 222.