СІМ, семи́ і сімо́х, числ. кільк. Назва числа і цифри 7; // чого. Кількість із 7 одиниць. Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній, коханій моїй стороні (Л. Укр., І, 1951, 51); Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше (Коцюб., II, 1955, 307); Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин (Довж., І, 1958, 11).
◊ Всім (усі́м) по сім — порівну; щоб усі були задоволені. Налив [дідич] горілки й сказав селянинові: — Ану, газдо, вип’ємо за то, аби всім було по сім, а нам з вами — по вісім (Казки Буковини.., 1968, 41); — Треба землю поділити так, щоб усім по сім (Панч, На калин. мості, 1965, 88); Де́рти (здира́ти, зде́рти, лупи́ти, злупи́ти і т. ін.) сім шкур див. шку́ра; За сім земе́ль див. земля́; За сімома́ печа́тками див. печа́тка; Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни див. во́вна; Під сімома́ вітра́ми — на відкритому, нічим не захищеному місці. На роздоріжжі, під сімома вітрами стояло місто-воїн. Сувора й скупа на славу історія Мінська (Наука.., 7, 1967, 14); Під (за) сімома́ замка́ми держа́ти (трима́ти і т. ін.) див. замо́к; По сім за (на) цибу́лю; Хоч по сім за цибу́лю продава́ти див. цибу́ля; Сім поті́в зі́йде див. піт; Сім п’я́тниць на ти́ждень див. п’я́тниця; Сім раз одмі́р (примі́р), а раз відрі́ж див. відрі́зувати; Чо́рний, як сім га́лок — дуже чорний. Полковник їхав не сам. З ним була дочка — чорна, як сім галок (Ю. Янов., II, 1958, 69); Як (мов, немо́в і т. ін.) сім баб пошепта́ло — допомогло комусь що-небудь, хтось став іншим. — Під час маневрів ставав [полковник] такий добрий, немов сім баб над ним пошептало (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 222.