Слово "сімейний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СІМЕ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який має сім’ю (у 1 знач.); не самотній. Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (Фр., VI, 1951, 201); Курбалу тут знали всі. Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку (Досв., Вибр., 1959, 310); — Цілинним радгоспам тепер народ потрібний грунтовний, сімейний (Хор., Ковила, 1960, 11); // у знач. ім. сіме́йний, ного, ч.; сіме́йна, ної, ж. Людина, що має сім’ю. На порозі виникла огрядна постать господині.. — На кватирю [квартиру],— лаконічно доповів їй чоловік. — А ви — сімейний? — Ні, ні. — Тоді заходьте,— і пропустила в кімнату (Головко, І, 1957, 461).

2. Стос. до сім’ї (у 1 знач.), пов’язаний з життям сім’ї, у сім’ї; родинний. З одного боку — мої старечі літа, з другого — сімейні та службові обов’язки не сприяли намножувати літературного матеріалу (Мирний, V, 1955, 430); Через кілька місяців Іван Мусійович одружився, зажив сімейним життям (Збан., Любов, 1957, 11); — Та ти не бійсь,— не дав йому доказати [Петро]. — На твоє сімейне щастя я не зазіхав (Головко, І, 1957, 480); Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., II, 1959, 241); — Ну, годі вже, годі,— примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 236); // Розрахований на членів сім’ї. — Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Донч., V, 1957, 338); Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини — увечері напередодні родинних свят.. Це був сімейний ритуал (Смолич, II, 1958, 36); // Який належить сім’ї, переходить із покоління в покоління. Сімейна реліквія; // Який здійснюється, відбувається за участю членів сім’ї. В четвер і в п’ятницю, перед весіллям, молоді запрошують свою родину на весілля. Склад весільних гостей визначається сімейною радою батьків молодого й молодої окремо в кожній сім’ї (Весілля, І, 1970, 285); // Який складається з членів сім’ї. Вже мати [М. Островського] в сімейному колі мене величає синком (Уп., Вірші.., 1957, 229).

∆ Сіме́йне пра́во — те саме, що Роди́нне пра́во (див. роди́нний).

3. перен. Приватний, домашній. Ніколи ще Юля не говорила Вікторові про свої сімейні справи, про батька (Донч., V, 1957, 258); // перен. Інтимний; душевний. Щира сімейна простота і лагідність, щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречкуна з холодною військовою рішучістю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96).

4. Стос. до сім’ї (у 3 знач.). Якщо добір провадять за будовою тіла, продуктивністю і походженням птиці з тієї чи іншої сім’ї, то селекція називається сімейною (Птахівн., 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 223.