СІМЕ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сіме́йка 1. В нашого Омелечка Невелика сімеєчка (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 433); У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Тют., Вир, 1964, 48); // ірон. [Марта:] Ну ж і сімеєчка! Чоловік не слухає і синок не слухає (Мороз, П’єси, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 222.