СІ́НЕЧКИ, чок, мн. Зменш.-пестл. до сі́ни. Я за молодицею на рундучок — ..уступив я у сінечки біленькі, а з сінечок у біленьку кімнаточку — пахло тут васильками (Вовчок, VI, 1956, 237); Олесь, стоячи в сінечках, цікаво оглядав будинок та зазирав в усі двері (Крим., Вибр., 1965, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 225.