СІНЦЕ́, я́, с. Пестл. до сі́но 1. Був собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця (Укр. дит. фольк., 1962, 67); Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Мирний, IV, 1955, 297); Що ж, спиняйте бистрих коней, Підкладіть сінця (Мал., Звенигора, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 227.