СІ́ПАВКА, и, ж., розм. Те саме, що су́дорога. Обличчя його враз потемніло і біля щоки затремтіла нервова сіпавка — свідчення того, що голова комнезаму не в жарт розходився (Речм., Весн. грози, 1961, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 227.