СІРКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до сі́рка 1. Приняв [прийняв] він муку За те, що короля рани́в блудно́го!.. Ламали ноги, На сірковім огні палили руку (Фр., X, 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 230.