СІРНИЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до сірничо́к; // Признач. для зберігання сірників. — Це мої двері,— владно заявив Литка, сміливо зашелестів сірничковою коробкою, і маленький, рожевий промінь на мить блимнув посеред клуні (Епік, Тв., 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 231.