СІРОМА́ШНЯ, і, ж., збірн., іст., розм. Те саме, що сіро́ма 2.— Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву — ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 87); Усі пани, усі дуки У наметі сіли, Наша браття сіромашня Та і не посміла (Укр.. думи.., 1955, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 232.