СІРЯЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сірячи́на 1. Ходив я в чумарочці, тепер в сірячинці (Сл. Гр.); Вийшов пристаркуватий чоловік у сірячинці і рудих розтоптаних чоботях (Тют., Вир, 1964, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 233.