СІТЧА́СТИЙ, а, е. Зробл. із сітки (у 2 знач.). Помічники почали старанно розмішувати паперову рідину, а він узяв форму — плоский чотирикутник з густим сітчастим дном з найтоншого мідного дроту (Тулуб, Людолови, II, 1957, 311); // Який має вигляд сітки; схожий на сітку. Хоч плантації були чисті від бур’янів, механізатори на п’ятий день після сівби пустили впоперек рядків сітчасті борони і знищили росточки бур’янів у стадії «білої ниточки» (Хлібороб Укр., 3, 1965, 12); Лусочки в передній частині тіла [у змія] бувають з білими краями, що часто утворюють більш або менш сітчастий тонкий білий рисунок (Визначник земноводних.., 1955, 124).
∆ Сітча́ста оболо́нка, анат.— те саме, що сіткі́вка; Сітча́сті суди́ни, анат.— судини, в яких потовщені місця між порами утворюють ніби сітку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 234.