СІТЬ, і, ж.
1. Пристрій для ловлі риби, птахів і т. ін., зробл. з міцних ниток, які перехрещуються і закріплюються на однакових проміжках вузлами. Ой, закиньте, рибалочки, шовковую сіть, Та зловите щуку-рибу панам на обід! (Н.-Лев., II, 1956, 98); Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Фр., VI, 1951, 25); В погожий день, коли було дозвілля, По пущах звірину з рушницею тропив Чи сірих куроп’ят у сіть тонку ловив (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 208); * Образно. Виринають перед моєю душею забуті тіні давньої минувшини.. Чи маю вас ловити, тіні, сіттю слова? (Фр., IV, 1950, 452); * У порівн. Враз понад борами і сосною Повиснув дощ, притих, упав, як сіть (Стельмах, V, 1963, 222); // чого, перен. Складне переплетіння чого-небудь (інтриг, подій, чуток і т. ін.).— Сіть інтриг і надужить [дідича], які попхнули люд до ексцесів, дійсно обурює (Фр., VI, 1951, 208).
◊ Потра́пити (попа́стися) в сі́ті чиї: а) дозволити комусь перехитрити, обдурити себе. Я тобі на вірність клявся, До серденька пригортав, В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106); б) бути залученим до виконання якоїсь непевної справи; Розставля́ти (розста́вити) сі́ті кому; Лови́ти в сі́ті кого — намагатися перехитрити кого-небудь, піймати когось на чомусь. — Цієї людини ніколи не зустрічала, — тихо ронить слова Тамара.— Ну що ви? — Геллерфорт не припиняв розставляти сіті.— Тоді оце прочитайте,— і підсовує їй папірець з надрукованими на машинці рядками (Хижняк, Тамара, 1959, 125); Вони [слідчі] й мене ловили в сіті (Мас., Сорок.., 1957, 477); Спліта́ти (сплести́) сі́ті див. спліта́ти.
2. чого, перен. Те саме, що сі́тка 3. Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів і чорну сіть Вишневих, яблуневих верховіть (Зеров, Вибр., 1966, 43); Любили матір всі жінки: Чоло спокійне, сіть морщинок, А очі світлі, як зірки (Мас., Сорок.., 1957, 504); Вітрами ще не застережена Дрижить осика, як німа, А сіть дощів уже мережана Танець на листі підніма (Шпорта, Вибр., 1958, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 234.