СІЦІЛІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. сіцілі́єць, і́йця, ч.; сіцілі́йка, и, ж.). З афектованим рухом щирого сіцілійця він підняв руку й потряс цибулею (Коцюб., II, 1955, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 234.