СІ́ЯТИСЯ, сі́ється, недок.
1. Падати, сипатися в грунт (про зерно, насіння). Розлягайся, скибо чорна, Сійся, зерно, і рости! (Рильський, І, 1960, 323); Сіялося зерно в розщепані скали, виростала перша смерека (Хотк., II, 1966, 155); * Образно. В материне відтале серце сіялись і сіялись Маркові слова (Стельмах, Правда.., 1961, 32).
2. перен. З’являтися, виступати на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. В небі сіялися зірки і виблискували в темній, як криця, воді (Вас., Вибр., 1954, 121); // Виростати на шкірі (про вуса, бороду). — Добре,— сказав учитель і замилувався: — Як же ти виріс, хлопче! Вже й вуса сіються (Кучер, Трудна любов, 1960, 120).
3. Випадати, висипатися при пропусканні через сито, решето і т. ін. * Образно. Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі (Гончар, III, 1959, 193); // Сипатися, розсипатися (про щось сипке). Везли назустріч хурою з млина до пекарні лантухи з борошном, і Лукія, вздрівши, як сіється мука на дорогу, завдала, звісно, хурщикам добренного прочухана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453); Гули мотори грузовиків, звідкілясь згори сіявся дрібний вапняний пил (Донч., Дочка, 1950, 79).
4. перен. Іти, падати (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.). Холодна дрібненька мряка сіялась з неба. Було вогко, непривітно і тихо (Коцюб., II, 1955, 86); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Перв., Дикий мед, 1963, 282); Прокинешся одного ранку — надворі вже біло, і сніжок сіється й сіється (Гуц., З горіха.., 1967, 153).
5. перен. Проникаючи через що-небудь, поширюватися (про світло, проміння і т. ін.); струменіти. То один, то другий підводив голову і, кинувши оком на вікно, звідки сіялось світло, схоплювався на ноги (Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Тихо в музеї. Через прозорий купол.. сіється проміння сонця (Цюпа, Краяни, 1961, 121); В хату крізь причинене вікно сіявся білий туман (Кучер, Полтавка, 1950, 21).
6. Пас. до сія́ти 1, 2, 4, 6. — Це хліб хазяйський. Ми це знаємо. Ми знаємо, як він сіявся, як він складався… (Мирний, І, 1949, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 237.