ТАКІ́ВСЬКИЙ, а, е, займ. вказ., розм. Те саме, що таки́й 1. Ляхи розбиті втікали, а інші похляли голодні, — таківська була їм заплата За те, що шкури лупили з людей та пекли на залізі (Кост., І, 1967, 42); [Тетяна:] Що це ти, Домко, зупинилась проти хати, а в хату боїшся зайти? [Домка:] Боюсь? Таківська я! (Кроп., III, 1959,. 258); — Не віддасться вона в руки живою.. — запевняв він себе. — Не таківська вона, батькова дочка! (Стар., Облога.., 1961, 69).
◊ Не з такі́вських хто — те саме, що Не з таки́х (див. таки́й). Вона догадалася, що її свекруха недобра.. Але Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (Н.-Лев., II, 1956, 284); Не на такі́вського (такі́вську, такі́вських) напа́в (натра́пив, наско́чив, напа́ли і т. ін.) хто — хтось не такий, за якого його вважають. Не один батьків син і худобу б свою усю віддав.., аби б його полюбила Тетяна! Так-бо ні, не на таківських напали (Кв.-Осн., II, 1956, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 23.