ТА́К-ТАКИ, част., розм. Уживається перев. перед присудком для підсилення заперечення або ствердження чогось. Грицько так-таки і не схотів гнати до водопою Василевого товару (Мирний, IV, 1955, 20); Але чим допомогти справі, Маруся так-таки й не знала (Хотк., II, 1966, 61); Саїд Алі угледів на кілочку скрипку. Так-таки раптом охляв, знемігся, опустилися руки (Ле, Міжгір’я, 1953, 332); // Уживається в питальних реченнях для підсилення запитання, здивування. [Боженко:] Миколо, ти нічого не чув? [Щорс:] Ні. А що? [Боженко:] Так-таки нічого? (Довж., І, 1958, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 25.