ТАЛА́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Хлюпатися, плавати, плескатися й т. ін. у воді. Бродять [діти] по калюжах, талапаються, мов купа жаб (Фр., VIII, 1952, 331); Всі вони [рибальські діти] виросли на березі моря, талапались у воді з ранньої весни до пізньої осені (Трубл., Шхуна.., 1940, 21); // Виконувати якусь роботу, рухаючись у воді, болоті. — Святі апостоли були рибаками, і ми, їх заступники, — рибаки. Ціле літо талапаємося в Ред-Рівері, і працю нашу забирають пани запівдурно (Ірчан, II, 1958, 124); На її мочарі хтось і зараз талапається. Ага, то Давид копає рови, щоб вигнати з болота.. воду (Стельмах, І, 1962, 541).
2. рідко. Те саме, що вози́тися 2. — А мені: і нагодуй, і вмий, і сорочку поший, і талапайся з ним [пасинком], і няньч його (Коцюб., І, 1955, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 27.