ТА́ЛІЯ1, ї, ж.
1. Найвужча частина тулуба; місце, де носять пояс. Становий.. скочив, як тигр, в очерет і вхопив Олесю за талію (Н.-Лев., III, 1956, 127); У білій сукенці, тонесенька в талії, під хвилями буйного волосся, скидалася [Олена] на велику ромашку (Вільде, Сестри.., 1958, 4); В гімнастерці, перетягнутій в талії командирським із зіркою ременем, у чобітках.., він виглядав ще меншим і ще тендітнішим (Тют., Вир, 1964, 103); // Частина сукні, одягу, що облягає це місце. Цариця-мати, у відкритій сукні, з високою талією,.. з захопленням і любов’ю дивилася, на сина-імператора (Кочура, Зол. грамота, 1960, 171).
2. рідко. Частина тулуба від пахв до стегон. Старші панни скоса поглядали в дзеркало на свої талії, на білі та рожеві сукні (Н.-Лев., І, 1956, 142).
ТА́ЛІЯ2, ї, ж., заст.
1. Комплект гральних карт із двох колод.
2. Коло картярської гри до закінчення колоди карт біля банківника. Талія закінчилася.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 28.