ТАНЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до та́не́ць. І враз — танечна плетениця Під монотонний тамбурин… Дівчата юні — і гробниці. Краса й могила, цвіт і тлін! (Рильський, III, 1961, 253); Всім тілом Здавсь поет танечній течії, Стисши руку пещену її (Бажан, Роки, 1957, 274); Танечний рух; // Признач. для танцю. Танечна музика; // Власт. танцеві, танцям. Троє кол [кіл] танечним кроком, юрмами оточені,.. на.. свято йдуть (Зеров, Вибр., 1966, 369); // Створений у ритмі танцю (про мелодію, пісню, музичну п’єсу). Навіть серед фахівців мало хто знає про збірку танечних п’єс для фортепіано, видану в Японії С. Накамурою 1931 року, де.. міститься «Український танок» Василя Барвінського (Вітч., 8, 1968, 208); // Який супроводжує танець. Танечний спів.
2. Який складається з танцюристів. Танечне коло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 33.