ТАРАНТА́С, а, ч. Чотириколісний візок на довгих розворах для далекої дороги. Отут побачили б ви у неділю.., скільки збирається народу!.. Ідеш було, дивишся-дивишся та й не втерпиш: вилізеш з тарантаса і підійдеш до якого-небудь товариства (Стор., І, 1957, 76); [Кушнірук:] За три дні.. ні один тарантас не проїхав — пани тепер бояться цього шляху, як огню (Вас., III, 1960, 410); Нині й Диканька не та, і шляхи до неї не ті, якими колись їздили на скрипучих возах і тарантасах (Цюпа, Україна.., 1960, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 39.