ТАТУ́НЬО, я, ч. Пестл. до та́то. — Покійні татуньо все знали, з якихось книжок вичитували (Свидн., Люборацькі, 1955, 53); — Умієш читати, писати? — Вмію. — Хто тебе навчив? — Мої татуньо (Фр., III, 1950, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.