ТА́ХЛІ, ів, мн. (одн. та́хля, і, ж.)
1. заст. Тахлі.
2. перен., розм. Про те, що має форму квадратів або прямокутників. Мокрий сніг шелестів, обліплюючи, тахлі шибок (Н.-Лев., VI, 1966, 356); Тахлі шоколаду «Гвардійський» і «Дитячий» валялися поміж коробками цигарок (Загреб., Шепіт, 1966, 329).
ТА́ХЛЯ див. та́хлі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 44.