ТВАНЮ́КА, и, ж. Збільш. до твань. Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку (Коцюб., І, 1955. 361); По її [річки] берегах тяглися непрохідні мочарі, і людей поглинала холодна тванюка (Чорн., Пісні.., 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 45.