ТВАРИ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до твари́на 1. У тваринному і людському організмах білки не можуть утворюватися з вуглеводів та жирів (Метод. викл. анаг.., 1955. 146); До кормів тваринного походження належать: молоко незбиране й збиране, молочні відходи (Свинар., 1956, 161); // Пов’язаний із зображенням тварин. Сучасні майстри [гуцульської кераміки] далі розвивають традиції.. рослинного орнаменту, зате мало вживають мотивів тваринного (Гуцульська кераміка, 1956, 42); // Добутий з органічних речовин; органічного походження. Тваринне вугілля; Тваринний клей.
∆ Твари́нний світ — сукупність усіх видів тварин на відміну від рослин. Тваринний світ морів Тихого океану багатший, ніж Північного Льодовитого океану (Фіз. геогр., 7, 1957, 17).
2. перен. Власт. тварині, тваринам; такий, як у тварин; суто фізіологічний, не контрольований розумом. І часто у них [хлопців] виникало тваринне бажання втекти подалі від цієї путі на знайомі стежки (Мик., II, 1957, 472); Вершники на момент круто збили коней і потім з тваринним криком кинулись у різні кінці (Панч, В дорозі, 1959, 36); Сліпий, тваринний жах гнав їх [панів] геть, обливав спини дрижаками й холодним потом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21); // Грубий, низький. Тваринне почуття.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 45.