ТВАРИ́ННИЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до тваринництва, пов’язаний з ним. Без достатку кормів неможливо добитися збільшення поголів’я худоби і виробництва тваринницької продукції (Хлібороб Укр., 9, 1963, 8); — Споживачі продукції нашого заводу — це інші хімзаводи та тваринницькі господарства (Шовк., Інженери, 1956, 128); Тваринницька ферма; // Признач. для тварин. Тваринницькі приміщення.
2. Прикм. до твари́нник. Бригад у колгоспі п’ять: три польових, одна городня та одна тваринницька (Вишня, І, 1956, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 46.