ТВАРИ́НЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до твари́на 1. Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (Вас., Вибр., 1950, 226).
2. перен. Те саме, що твари́нний 2. З кожної пари очей холодними зміями впиналася в її [Юлі] класичне тіло твариняча пристрасть (Тют., Вир, 1964, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 46.