ТВЕРДИ́НЯ, і, ж.
1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр., І, 1951, 126); Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Кач., II, 1958, 455); * Образно. Наступ на таємниці плазми розгорнувся широким фронтом. Але ця хистка, майже безтлінна матерія виявилася неприступною твердинею (Наука.., 8, 1962, 13).
2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист. Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Забашта, Вибр., 1958, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 48.