ТВЕРДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи твердий (у 2-4 знач.). Недостатньо розмочені гриби при варінні не розварюються, залишаються твердуватими, шкірястими (Укр. страви, 1957, 219); Твердуватий характер; * Образно. Вітер у лісі вщух, та коли проїжджали широкі галяви, він налітав справа і бив по конях та по Семенові твердуватим крилом (Гуц., Скупана.., 1965, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 49.