ТВЕРЕЗИ́ТИ, ежу́, ези́ш, недок.
1. перех. Робити когось тверезим після сп’яніння; протвережувати.
2. перех. і неперех,, перен. Повертати здатність тверезо мислити, діяти, сприймати що-небудь. По обличчі в Мартинка потекли патьоки роси, охолоджували і тверезили юну голову (Ле, Хмельницький, І, 1957, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 50.