ТВО́РИВО, а, с., заст. Твір (у 1 знач.). [Антей:] Та хто ж тобі натхне вогонь живий, коли з творця ти творивом зробився? (Л. Укр., III, 1952, 440); Навіть і сонце, з небесних шпилів обливаючи світлом Твориво скрізь світове і ріллю огріваючи жаром, — Вниз нахиляє і сонце пожежу свою променисту (Зеров, Вибр., 1966, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 52.